«Технології змін і трансформацій у сучасному закладі освіти: змішане та дистанційне навчання». Зарубіжна література у призмі сучасних тенденцій.
Кожен день несе щось нове. Тому ми повинні бути готовими до того, що нам необхідно змінюватись і приймати те, що дає світ.
20 – 30 років назад ми і гадки не мали, що світ докорінно зміниться і інтернет-технології тісно ввійдуть в наше життя. Тому останні 20 років відбувається процес переходу від традиційного навчання до навчання на базі комп’ютерних технологій. Це стало можливим здебільшого з розвитком мережі Інтернет, що дало можливість пересилати необхідну кількість даних з одного кінця світу в інший за декілька секунд, вільно вести дискусії з іншими користувачами мережі в online режимі і розміщувати інформацію на Інтернет-сайтах, роблячи її доступною для всіх охочих. Сучасні інформаційні технології дають змогу підвищити та вдосконалити ефективність освітнього процесу. Під час реформування освіти у вищих навчальних закладах активно розробляється концепція дистанційної освіти, що передбачає розробку різноманітних технологій, у тому числі технології змішаного та дистанційного навчання.
Дистанційне навчання – це технологія, що базується на принципах відкритого навчання, широко використовує комп’ютерні навчальні програми різного призначення та створює за допомогою сучасних телекомунікацій інформаційне освітнє середовище для постачання навчального матеріалу та спілкування.
На сьогоднішній день змінюється роль вчителя в освітньому процесі. Він вже не єдине «світло у вікні», а перетворюється на організатора, консультанта, керівника та експерта самостійної роботи учнів. Усе це потребує пошуку більш ефективних засобів навчання, які б виконували у навчальному процесі такі функції: інформування, формування, систематизації, мотивації та контролю знань. Таким вимогам можуть відповідати новітні комп’ютерні засоби навчання, до яких належать комп’ютери, ноутбуки, смартфони, електронні посібники, мультимедійні курси, тренінгові програми та ін. Електронні підручники є засобом навчання в педагогічній системі дистанційного навчання, що містить елементи, властиві будь-якій дидактичній системі. Зараз електронні підручники є додатковим засобом при організації навчального процесу в межах традиційної освітньої системи.
Педагогічні методи і прийоми, які використовуються при дистанційному навчанні, можна класифікувати так: методи навчання за допомогою взаємодії слухача з освітніми ресурсами при мінімальній участі вчителя та учнів (самонавчання). Для розвитку цих методів характерний мультимедійний підхід, коли за допомогою різноманітних засобів створюються освітні ресурси: друковані, аудіо-, відеоматеріали та навчальні матеріали, що надходять з комп'ютерних мереж; методи індивідуалізованого викладання і навчання, для яких характерні взаємини одного учня з одним вчителем чи одного учня з іншим учнем (навчання "один до одного"). Ці методи реалізуються в дистанційній освіті в основному за допомогою таких технологій, як телефон, звичайна та електронна пошти; методи, в основі яких лежить надання учням навчального матеріалу вчителем, при якому учасники освітнього процесу не відіграють активної ролі у комунікації (навчання "один до багатьох"). Ці методи, властиві традиційній освітній системі, одержують новий розвиток на базі сучасних інформаційних технологій; методи, для яких характерна активна взаємодія між всіма учасниками навчального процесу (навчання "багато до багатьох"). Розвиток цих методів пов’язаний з проведенням навчальних колективних дискусій і конференцій.
Завдяки саме розвитку електронних технологій і з’явилося нове слово – змішане навчання. У перекладі з англійської «blend» означає «змішувати», що дуже точно передає сутність даної моделі навчання. Очне навчання розвиває навички спілкування, дає можливість для рефлексії та зворотнього зв’язку. Електронне – прискорює процес отримання знань. Ці освітні моделі злилися в єдине поняття – змішане навчання.
Змішане навчання забезпечується через передачу відео-, аудіо-, графічної та текстової інформації у синхронному або асинхронному режимі. Це можуть бути письмові роботи (самостійні і контрольні, перекази, зокрема й окремі тестові, компетентнісні завдання тощо), а також навчальний проєкт, заповнення таблиць, побудова схем, моделей тощо.
Роботи можуть збиратися також в учнівському портфоліо. За потреби, завдання учнів та учениць можна контролювати через будь-який месенджер, що має відеозв’язок (Zoom, Skype тощо) та на платформах дистанційного навчання.
З різними можливостями отримання зворотного зв’язку можна ознайомитись на платформах дистанційного навчання.
Дистанційне навчання розвивається колосальними темпами, цьому сприяє й розвиток мережі Інтернет, і зростання її інформаційних і комунікаційних можливостей. Однак, дистанційні технології, впроваджені в освітній процес, вимагають більш ретельного відпрацьовування методик засвоєння знань, аналізу пріоритетів факторів, що впливають на ефективність роботи вчителів і здобувачів освіти в дистанційному середовищі.
Система дистанційної освіти може і повинна зайняти своє місце в системі освіти, оскільки при грамотній її організації вона може забезпечити якісну освіту, що відповідає вимогам сучасного суспільства сьогодні.
В наш час, коли обсяг знань і швидкість їх оновлення невпинно зростають і частина інформації стає застарілою, зрозуміло, що опанування новими знаннями потребує втілення прогресивних методів навчання. І ще однією з причин, яка спонукає активізувати зусилля, спрямовані на реформу всієї системи навчання та зміни її технології, є низька пізнавальна активність учнів.
Я вважаю, що значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема, технології інтерактивного навчання. Потрібно не просто дати учню базовий рівень освіти, а сформувати компетентності, яких потребує сьогодні суспільство: креативність, здібність навчатися усе життя, комунікативність, самовдосконалення. Освіта стає спрямованою на розвиток особистості, формування в учнів таких якостей і умінь, які надалі повинні дозволити йому самостійно вивчати щось, освоювати нові види роботи і, як наслідок, бути успішним у житті. І сучасний урок в розв’язанні цього питання стоїть на першому місці.
Кожен етап уроку повинен бути правильно побудований, викликати інтерес в учнів та бажання працювати далі. У своїй роботі я особливу увагу звертаю на мотивацію навчальної діяльності, щоб кожен учень розумів для чого він це робить і де він зможе застосувати свої знання.
Для формування внутрішньої мотивації під час проведення уроків я завжди:
• Використовую різноманітні форми й методи організації роботи, особливо зовнішньо привабливі й цікаві, що враховують суб'єктивний досвід учнів щодо теми, яка розглядається.
• Створюю атмосферу зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу.
• Стимулюю учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на уроці без побоювання помилитися, одержати неправильну відповідь.
• Заохочую прагнення учнів до самостійної роботи, аналізую під час уроку різні способи виконання завдань, запропоновані дітьми, відзначаю та, підтримую всі прояви діяльності, що сприяють досягненню учнями мети.
• Створюю педагогічну ситуацію спілкування, що дозволяє кожному учневі, незалежно від ступеня його готовності до уроку, виявляти ініціативу, самостійність і винахідливість у способах роботи.
• Обговорюю з учнями наприкінці уроку не лише те, «що ми дізналися» (що опанували), але й те, що сподобалось (не сподобалось) та чому; що хотілося б виконати ще раз, а що зробити по-іншому.
• Під час опитування на уроці (виставлення оцінок) аналізую не лише правильність (неправильність) відповіді, але і її самостійність, оригінальність, бажання учня шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань.
Підтримка різних видів мотивації на окремих етапах уроку сприяє внутрішньому зв'язку між його частинами, наповнює кожний етап психологічним змістом. Адже кожний етап уроку — це специфічна за мотиваційним змістом психологічна ситуація. Щоб побудувати психологічно грамотну структуру уроку, планую ту частину розвиваючих і виховних задач, яка пов'язана з мотивацією та реальним станом уміння вчитися в учнів.
Виділяю такі етапи формування мотивації:
- етап створення вихідної мотивації (спонукання до нової діяльності, підкреслення попередніх досягнень, викликання відносної незадоволеності чимось із попередньої діяльності, підсилення акценту на майбутній роботі, здивування, зацікавленості);
- етап посилення та підкріплення виниклої мотивації (інтерес до кількох способів рішення задачі, до форм співробітництва, різних видів діяльності, підтримка завдань різного рівня складності, підключення учнів до самоконтролю);
- етап завершення уроку (підкреслення позитивного особистого досвіду кожного учня, підкріплення ситуації успіху, диференційована оцінка праці, визначення труднощів і вибір шляхів їх подолання).
Цього можна досягнути за допомогою таких форм роботи:
- шляхом бесіди: «Пригадайте, яке значення має зарубіжна література? Хто з письменників вам найбільше сподобався? Які твори змусили вас замислитись?»;
- використання технології «Мозкова атака»;
- щоб з'ясувати тему уроку пропоную відгадати загадку, розгадати кросворд, ребус та знайти зашифроване слово;
- за допомогою прийомів роботи з текстом «Знайди помилку», «Визнач причину»;
- шляхом створення проблемної ситуації, проблемних запитань: «Які спільні та відмінні риси мають герої? Як би ви поступили на місці героїв?»
- шляхом використання творчих завдань: «Прочитайте вислів і обґрунтуйте свою думку з приводу висловлювання»;
- шляхом демонстрації цікавих відео та проблемних питань до них, наприклад: «Чому герої в конкретних ситуаціях так зробили? Що їм допомогло? Що заважало?»
-проведення пізнавальних дидактичних ігор: «Допоможіть встановити відповідність між автором та цитатами з тексту»;
- самостійна робота учнів на різних етапах уроку;
У своїй роботі широко застосовую метод учнівських проектів. Це спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку конкретної теми, яка має завершитися практичним результатом, оформленим певним чином.
В основі методу проекту лежить розвиток критичного мислення, пізнавальних інтересів; вміння самостійно визначати поле знань, що необхідні для виконання роботи саме з цієї теми; проявляти компетентність у питаннях, що досліджувалися; переконливо і аргументовано доносити результати і висновки роботи на загал.
Проекти демонструють знання змісту та спроможність логічно мислити, аналізувати, доводити, мотивувати. Вони можуть бути теоретичними (науково-пошукові роботи, дослідження) або практичними (випуск наочної агітації, розробка фото- та відеопрезентацій, рольові ігри, сценічні вистави).
Пошук найбільш ефективної структури уроку та його організації є основою метою моєї роботи. Проведення уроку за умов використання інтерактивних методів навчання, сучасних технік інтерактивного навчання, має багато спільного з проведенням тренінгів. Тому на уроках зарубіжної літератури я постійно використовую тренінгові методики, визначаю для себе можливості застосування їх елементів на уроках і позаурочній навчально-виховній діяльності.
Інтерактивні методи навчання у моїй роботі представлені методами діалогічної взаємодії: дебати, диспути, портфоліо, відкриті форуми, різні види дискусій ("Круглий стіл", проблемна дискусія, експрес-дискусія, "Акваріум", "Навчаючись вчусь", текстова дискусія).
В наш час використання інтерактивних технологій в навчальному процесі відкриває перспективи його якісного вдосконалення. Пошуки нових форм навчально-виховного процесу сьогодні не тільки виправдані, але як ніколи актуальні.
На уроках зарубіжної літератури я використовувала різні платформи дистанційного навчання, зокрема: Google – диск, Viber, освітню платформу «Нові знання», організовувала Zoom – конференції.
На жаль, не завжди діти добре засвоюють навчальний матеріал через те, що немає доступу до стабільного та якісного інтернету.
Тому я додатково використовувала метод «перевернутий клас» для того, щоб перевірити знання дітей в реальності, а не через екран ноутбука, комп’ютера чи телефона.